"Робототехніка"

Гурток "Робототехніка"

Робототе́хніка (від робот і техніка; англ. robotics) (англ. robotics, нім. Robotertechnik)  — прикладна наука, що опікується проєктуванням, розробкою, будівництвом, експлуатацією та використанням роботів, а також комп'ютерних систем для їх контролю, сенсорного (на основі вихідних сигналів давачів) зворотного зв'язку і обробки інформації автоматизованих технічних систем (роботів).

     Роботехніка, як термін, з’явилась завдяки письменнику-фантасту Айзеку Азімову, в 1942 році. Саме слово має слов’янське коріння, та походить від Robota (праця). А ось перші ідеї примітивної робототехніки – родом з глибокої старовини. Створення перших статуй богів з рухливими частинами тіла (руки, голова) походять зі Стародавнього Єгипту, Вавилона та Китаю.

     Ближче до середніх віків почали з’являтися складніші механізми, як от різного роду автомати, годинники з різними фігурками. У період з 11 по 17 століття активно створювались так звані андроїди – багатофункціональні людиноподібні іграшки. Сучасна робототехніка виникла в другій половині XX століття.

     Потреба в виробництві автоматичних машин, що були б більш витривалі за людей з часом зростала все більше. Сучасні попередники роботів мали вигляд маніпуляторів з використанням ручного та автоматизованого управління.

   Перші промислові роботи мали програмне управління і називалися роботами 1-го покоління. Роботи з адаптивним управлінням вже були наділені “відчуттями”, мали сенсорні системи, головними з яких являються системи технічного зору. Це було вже 2-ге покоління роботів. Одночасно роботи починають усе більш широко проникати та в інші галузі господарства, включаючи гірську справу, металургію, будівництво, транспорт, легку і харчову промисловість, сільське господарство, медицину, сферу обслуговування, освоєння океану і космосу, військову справу. Останніми роками темпами, що все прискорюються, росте доля парку роботів, зайнятих поза промисловістю і, зокрема, в побуті.

     Розвиток української робототехніки датують у період 50-90-х років ХХ ст.

Саме в цей час з‘являлись нові підприємства, що займалися автоматизацією виробництва та робототехнікою. Середина 60-х років ХХ ст. в Україні припала на активні дослідження ШІ, та сконцентрована на створенні перших обчислювальних машин, «українських роботів».

  Тоді з’явилась перша універсальна керувальна машина широкого призначення «Дніпро». Тиражом в 500 машин, ця машина мала багато призначень, як в промисловості, військовій сфері та наукових об’єктах. Паралельно з цим українські науковці розробили систему керування маніпуляційним роботом: «Око – рука», де задачі дистанційного керування виконувались рухливим роботом, який міг розпізнавати об’єкти та регулювати «власні сили» відповідно до обсягу та ваги об’єктів. 

   Український ринок роботетніки і наразі не стоїть на місці, але незмінним лідером у сфері робототехніки є Японія. На другому і третьому місцях серед виробників роботів слідують США, Італія, Франція, Швеція.